неділя, 31 липня 2011 р.

Діла які вдосконалюють віру.

Гал.3:11 А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою.

В цьому місці Писання, мова йде про засоби людського оправдання. Ми розуміємо, що це стосується оправдання перед Богом, а не перед людиною. Так як кожна людина народжується в гріху, і «власноруч» вона не може подолати гріх . То виникає потреба, в допомозі зі сторони, в якійсь силі. І по-причині того, що ця проблема є внутрішньою, то відповідно і є потреба у внутрішньому втручанні когось, для того щоб людина мала силу перемогти гріх. З цього ми бачимо, що по-причині нашої слабкості, ми маємо потребу в посереднику. В тому хто б, захистився за нас, в тому хто б «задовільнив» праведність Божу. Так як ми самі ніяк не можемо цього зробити, то цим посередником, як ми знаємо, став Ісус Христос.
Звертаючись до християн Церкви в Галатах, апостол Павло вчить, що через те, що людина буде виконувати постанови Закону, вона не виправдається перед Богом. Бути виправданим – означає бути звільненим від покарання (в даному випадку, покарання за гріх). Основна причина того, що людина не може бути виправдана через виконання Закону, це те, що тепер замість Закону, посередником став Син Божий, Ісус Христос.

Рим.3:24-26 але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі
Христі, 25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,

Тому праведний житиме не Законом, а вірою. Ми виправдовуємося вірою.
Рим.5:1 Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

Віра, повинна впливати на всі сторони життя християнина. Вплив віри, неповинен бути обмеженим Церковними зібраннями, читанням Біблії, та молитвою. Тобто, це тоді ми використовуємо віру, тільки коли ми читаємо Біблію, приходимо на зібрання, чи молимося. Але все наше життя повинно бути життям віри. праведний житиме вірою.

Віра-це найперше внутрішнє засвідчення в нашому серці. Рим.10:10 бо серцем віруємо для праведности,

В посланні до Євреїв нам описана що таке віра.
Євр.11:1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.( Вера же есть осуществление ожидаемого и уверенность в невидимом.)

Цей вірш констатує два головних факту про віру.
По-перше, «віра є здійснення очікуваного». Врахуємо, що слово «здійснення» можна замінити одним корінним словом «сутність», яке точніше виражає зміст 'грецького оригіналу - слова «хюпостасіс».Буквально це слово означає «те, що знаходиться під
чимось »або« є підставою чогось ».

Це ж саме слово «хюпостасіс» вживається в Євреїв 1:3, де ми читаємо, що Ісус є «образом іпостасі »Бога. Зміст полягає в тому, що Бог Отець є тією вічною, невидимою, основоположною реальністю, видимим виразом якої являється Ісус Христос, Син. Застосовуючи це до Євреїв 11:1 ми можемо сказати, що віра є «основоположно реальністю »очікуваного. Віра реальна, вона існуюча.

По-друге, віра - це «впевненість у невидимому».
Отже, вона пов'язана з тим, що ми не бачимо.
Двома віршами нижче (Євр. 11:3) автор знову підкреслює зв'язок з невидимим;
Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим створені так що з невидимого сталось видиме.
Наші органи почуттів пов'язують нас з видимим світом. Але віра переносить нас за межі видимого, в невидиме - в ту основну реальність, з якої утворений весь всесвіт, тобто, в Слово Боже.
Отже, віра пов'язана з двома вічними невидимими реаліями: Самим Богом і Його Словом. Предметом Біблійної віри є тільки ці дві реалії. У світському житті
житті ми вживаємо слово «віра» в самих різних контекстах.- Люди можуть вірити газетам, лікам або політичному діячеві. Але в Біблії під вірою мається на увазі
щось інше. Біблія підкреслює унікальний зв'язок віри з тим, що не можна побачити плотськими очами: по-перших, з Богом, а по-друге, зі Словом Божим.
У другому посланні до Коринтян 5:7 Павло підкреслює контраст віри і бачення: «... бо ми ходимо вірою, а не баченням ». Якщо у своєму ходженні ми керуємося тим, що бачать наші очі тілесні, ми не маємо потреби у вірі. Якщо ж ми ходимо вірою, то ми
не будемо керуватися тим, що бачать наші очі.
Одне виключає інше. Це суперечить нашому природному інтелекту.
Світ говорить: «Щоб повірити, потрібно побачити». Але Біблія змінює порядок: ми спочатку віримо, потім бачимо.
Цей принцип настільки важливий, що ми звернемося до Писання.
Деякі уривки з Писання, які ілюструють його. У псалмі 26:13 Давид каже: «Та я вірую,
що побачу Господнє на землі живих ». Що у нього на першому місці: віра чи бачення? Віра. Те, що істинно для Давида, істинно для всіх нас. Якщо ми не
повіримо, що побачимо благість Господа, то впадемо у відчай. Від відчаю нас врятує не то, що ми бачимо,а те, у що ми віримо.
Те ж саме говориться про Мойсея до Євреїв 11:27:
«Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого;бо він, як би бачачи Невидимого був твердий ». Обставини, що склалися навколо Мойсея в той момент,
ніяк не підбадьорювали його. Але, незважаючи на все, що було проти нього, він «був твердий», тому що був здатний «Бачити невидиме». Як це йому вдавалося? Він стояв
у вірі. Віра дає нам здатність «бачити невидиме» і, таким чином, бути твердими, коли у видимому світі немає ні надії, ні підбадьорення.

Віру можна охарактеризувати одним словом. І це слово – впевненість.
Коли ми в щось віруємо, це має означати, що ми впевнені в цьому.(хоча не виключено, що нас можуть «атакувати» сумніви).
Впе́вненість — стан розуму (духовний стан) в якому він дає міцну згоду судженню без остраху можливості помилки; стан буття без сумніву, свобода від сумніву.
Але віра не являється якимось завершальним етапом, навпаки – віра, це початок. Тобто, ми можемо мати впевненість в чомусь, чи в комусь, але ця впевненість може бути не реалізована, і залишатися десь глибоко в нашому серці. Тому віра являється початком двох важливих речей, які роблять нашу віру видимою, явною, реальною, діяльною.
1) це визнання (сповідання).
Рим.10:10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.

Слово « ісповідуємо», озн., згодитися, визнати, відкрито признати, прославити, віддати хвалу.

Ми бачимо, що після того, як ми отримали, в своєму серці впевненість, ми не повинні на цьому зупинятися, другим нашим кроком, являється відкрите сповідання, визнання.
Звідси виходить, що віра має відношення до нашого серця (розуму), а сповідання-до наших уст.
Рим.10:9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,

Цей вірш показує нам, що не тільки віра в серці спасає, але віра в поєднанні з відкритим визнанням Ісуса за Господа.
Чому сповідування, або визнання є таким важливим?
Визнання віри - відкрите вираження того, у що ми віримо.
Писання відкриває нам важливість відкритого сповідування, або визнання.
- Ісус визнає перед Ангелами тих, хто визнає Його.
Лук.12:8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.
Мова йде про ангельський захист, тих хто відкрито сповідує Ісуса Христа. Ангели це слуги Божі Євр.1:14 Чи не всі вони(Ангели) духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?

- Ісус визнає перед Отцем Небесним, тих хто визнає Його перед людьми.
Матвія 10:32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я..

Коли ми говоримо про визнання, або сповідування, ми бачимо що воно стосується декількох аспектів, а саме:
1) це сповідування Імені Божого.
Це часто використовується в Старому Заповіті, і в більшості має відношення до хвали Його Імені. 2Хр.6:24 А якщо Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом, бо прогрішив
Тобі, і коли вони звернуться, і будуть хвалити Ім'я Твоє (исповедуют Имя твое), і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

2) це сповідування Ісуса Христа як Господа
Приклад цього сповідання ми бачимо в посланні до Филипян : Фил.2:11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
А також сповідання апостола Петра: Дiї.4:12 І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під
небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

-В цих місцях Писання, ми бачимо один важливий момент, який полягає в публічному визнанні Ісуса. Незважаючи на гоніння, потрібно визнати свою віру в суді, як це зробив Петро (Дiї.4:20 Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!), аж до мучеництва, як Стефан (Дiї.7:56 і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!..), щоб не бути відкинутим Христом перед Його Отцем (Мт. 10.32; Мк 8.38) за перевагу слави людської славі Божій (Iван.12:42
Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.).

- визнання, має відношення не тільки до земного життя
На небі обрані будуть продовжувати сповідувати Бога (Об.15:3І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!) та Ісуса (Об.5:9І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду).

Будь-яке справжнє сповідання є відгомін в християнині дії Бога; воно відбувається у нас Духом Божим (1Кор.12:3 Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим; 1Iван.4:2Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога ), Дух Святий з особливою силою виявляється, коли християнин стоїть перед судом гонителів (Матв.10:20 бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.).

3) це сповідування власних гріхів.
Це відкрите визнання власних гріхів, як перед Богом так і перед людиною.
Викриття і докори зібрання мають на меті перш за все привести винного до визнання своїх зовнішніх проступків (Матв.18:15 А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.)
Сповідь один одному, про яку говорить Яків (Як.5:16 Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного ), могла бути викликана іудейським звичаєм і (1Iван.1:9 Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої). не уточнює, яку форму має прийняти необхідне визнання.
Але сповідання власних гріхів-це признак покаяння, і нормальна умова для отримання прощення.

Визнання, являється другим важливим кроком віри. Визнання це плід наших уст.


Ще одним важливим кроком віри, являються діла.
Це наша зайнятість, діяльність, наше служіння, тобто все, що ми робимо в Ісусі Христі.
Віра сама по-собі являється початком будь яких діл в Христі. Iван.6:28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі? Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав

Апостол Яків говорить: Як.2:17 Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!
Нище він порівнює: Як.2:26 Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!
Віра, без діл, порівнюється з мертвим тілом, яке лежить і не рухається і не приносить ніякої користі. А діла прирівнюються до духа, який оживляє тіло, робить його живим, придатним, потрібним. Ці місця Писання говорять про те, що наша віра повинна якось виражатися. Першим вираженням віри, являється наше сповідання, а другим наші діла.
Але через діла наша віра не тільки виражається, але й вдосконалюється. Як.2:21-22 Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака? Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?( делами вера достигла совершенства)

Віра яка знаходиться тільки в серці, це ще не досконала віра. Але через якійсь наші дії та вчинки, віра досягає досконалості. Вона зміцнюється, робиться твердою та непохитною.

Діла які утверджують віру, є дуже різноманітними. Розглянемо, що може відноситись до діл віри.
В посланні до Євреїв в 11розділі нам описані люди, які діяли по вірі. І розглядаючи приклади з їхнього життя, ми можемо взяти для себе певні уроки. Розглянемо, які діла віри робили вони.
1) Євр.11:5 Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.

Яким чином Енох догодив Богові? Нище описується як жив Енох.
Євр.11:6 Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.

Енох не тільки вірив в існування Бога, але він ще й шукав Його, через що і догодив Богові.
Тому його ділом віри, було шукання Бога.

2) Євр.11:7 Вірою Ной, як дістав був об'явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.

Ми бачимо що зробив Ной: отримавши відкриття, покорився і почав робити ковчег. Його ділом віри було послух та покора відкриттю.

3) Євр.11:8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.

Ще одне діло віри-це послух покликанню.

4) Євр.11:11 Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.( ибо знала, что верен Обещавший.)

Ділом віри Сари, було знання, впевненість.

5) Євр.11:17 Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши
обітницю, приніс однородженого

Тобто, ми бачимо, що приклади діл віри дуже різноманітні. Діла віри можуть бути дуже різними. Але читаючи ці місця Писання, ми знаходимо одну важливу річ в якій полягають всі діла - це послух.
Послух та покора Божому Слову, обявленню, відкриттю це діло нашої віри. Ми розуміємо, що для кожного з нас в Бога є свій план, кожен християнин має своє призначення на землі, свою мету від Господа. І Боже покликання, або відкриття чи обявлення, являється твердою основою для нашої віри. Віра сама, являється основою наших надій та сподівань. Євр.11:1 А віра це здійснення того що очікуємо і впевненість в тому що не бачимо.( Вера же есть осуществление ожидаемого и уверенность в невидимом.)
І хоча вона сама являється основою, але і вона повинна мати «під собою» основу, те, на чому б вона твердо стояла. І цією основою для віри, є Слово відкриття від Духа Святого. Діла не можуть утверджувати віру, яка не має під собою основи. Що це означає? Коли ми робимо якісь діла які не відкриті нам Богом, то ми робимо це не по-вірі. А що не від віри це гріх.
Рим.14:23А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.

Віра приходить від слухання слова Христового. Рим.10:17 Тож віра від слухання, а
слухання через Слово Христове.

Важливим є чуйність до голосу Божого. Коли віра не основується на Слові Божому, така віра є результатом власних міркувань та емоцій. Це дуже хитка віра. Непохитна віра, це віра яка стоїть на міцній основі Слова Божого (рема)
Наші діла в Христі Ісусі є дуже важливими.
При другому приході Ісуса, саме наші діла будуть оприділяти степінь нашої нагороди.
Матв.16:27 Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.

Об.22:12 Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його.


Як визначити, чи те діло яке ми робимо, являється ділом нашої віри?

Коли ми розглядаємо віру, як «впевненість», то роблячи щось, ми повинні бути впевненими що наша діяльність правильна. Ми повинні мати сильне внутрішнє засвідчення. Це внутрішнє свідоцтво, і буде тією основою, на якій буде міцно стояти наша віра ( наша впевненість).
Ми знаходимо в Писанні що ті, чи інші дії, вчинки, можуть бути добрими або можуть бути кращими.

1Кор.7:38 Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає
робить краще.
Лук.11:42 Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!
1Кор.13:13 А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

Ми повинні прагнути до того що краще.

1Кор.3:8-15 І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за
працею своєю! Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля. 10 Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! 11 Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос. 12 А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, 13 то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. 14 І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; 15 коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.

Ще одне цікаве місце Писання, яке має відношення до наших діл в Христі.
Коли ми розглядаємо ці вірші ми бачимо тут певні порівняння, та образи. Це: Божа будівля - це християни, основа-це Ісус Христос, будівництво - це наші діла, матеріали для будівництва, вогонь-це випробування.
Ми бачимо, що існують певні діла які ми робимо в Христі Ісусі. І ця наша діяльність, вчинки, дії, зайнятість, являється будівництвом Божої будівлі.
І все це добре. Але тут ми знаходимо дві категорії матеріалів для будівництва, це з одного боку: золото, срібло, дорогоцінне каміння, а з іншого боку, це: дерево, сіно, солома.
Одна категорія, це тверді матеріали, інша-крихкі. Ці матеріали говорять нам про дві важливих речі: перше це вимога до вогневитривалості, вогнестійкість.
Писання говорить: 13 то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.

Що Писання нам говорить про вогонь?
Iс.48:10 Оце перетопив Я тебе, але не як те срібло, у горні недолі(страждання) тебе дослідив
Зах.13:9І цю третю частину введу на огонь, і очищу їх, як очищається срібло, і їх
випробую, як випробовується оте золото. Він кликати буде Ймення Моє, і Я йому відповім і скажу: Це народ Мій, а він скаже: Господь то мій Бог!
Йов.23:10А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те
золото, вийду!
1Петр.1:6Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими
випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа.
1Петр.4:12Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас.

Ми бачимо, що вогонь-це випробування, спокуси, страждання. Це те, що приносить біль, муки. Те діло, що ми робимо в Христі, буде випробуване, різного роду спокусами. І ми бачимо, що по відношенні до вогневитривалості, золото, срібло дорогоцінне каміння, набагато міцніше ніж, дерево, сіно, солома. Коли дерево, сіно, чи солома під впливом вогню згоряють відразу, то золото, срібло, навпаки, під дією вогню, робляться міцнішими через очищення. Тобто, вогонь, приносить користь золоту, сріблу роблячи їх міцнішими.
Про що це говорить? Це говорить про те, що коли ми розглядаємо дві категорії матеріалів для будівництва, тобто, дві категорії наших діл, то ми бачимо, що ці дві категорії матеріалів, вказують нам на цінність(важливість) діл в Христі, і меншу цінність(меншу важливість). Те, чим ми можемо займатися, може бути більш важливим та менш важливим.
В Біблії знаходимо одну історію, яка описана в Євангелії від Луки.
Лук.10:38-42 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж
жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. 40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. 41 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, 42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

Слово «служити» озн. прислуговувати (за столом), обслуговувати, подавати (на стіл);
2 . служити, нести службу або служіння; 3 . піклуватися, надавати услуги, допомагати;
4 . бути дияконом, нести служіння диякона.

Це слово говорить про якусь працю для когось, якесь служіння, зайнятість.
В цьому місці ми бачимо дві категорії матеріалів для будівництва. Це менш важливе, те що робила Марта, і цінне, те що робила Марія.
«Найкраща частка» (благая часть)- озн. добра, корисна доля (частина).
Що стосується нас, це вміння нами самими виявляти важливість та цінність тих діл, що ми робимо. Ми повинні вміти правильно розставляти пріоритети в нашому житті. Ми повинні розуміти що Богопізнання, набагато важливіше ніж наше служіння Йому. Але також в нас не повинно бути «перекосів», крайностей. В нашому Богопізнанні не повинно бути «фанатизму» «супердуховності», але повинна бути «чуйність». Можна жити в гріху, і продовжувати шукати Бога, постити щоб наблизитись до Нього, це і являється однією стороною крайності. Неправильним є те, коли людина, не бажаючи виправити своє життя, хоче мати близькість з Богом. Але Бога не можливо обманути.
Iс.58:1 Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об'яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи! Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:


Наші діла мають цінність тоді коли вони робляться по волі Божій. Коли є явлений послух обявленню, покликанню Божому. Саме такі діла вдосконалюють нашу віру, роблять її непохитною.

Немає коментарів:

Дописати коментар