Як пізнати волю Божу.
Еф.5:17 Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня.
Писання закликає нас, щоб ми розуміли, що є воля Господня. Розуміння волі Божої дає нам направлення в нашому житті. Воно забезпечує нас місією та ціллю. Адже ми покликані до якихось цілей в Тілі Христовому. І хоча Бог в Своєму Слові забезпечує нас загальними цілями, але виходячи з того, що ми повинні мати тісні стосунки з Господом, і з того, що ми є членами Тіла Христового, кожен з нас повинен виконати те, для чого його Господь призначив. В Бога є свої плани на рахунок кожного з нас. Мужі біблійних часів усвідомлювали важливість знання волі Божою, та її виконання. Зокрема, цар Давид, молився: « Пс.142:10 Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!»
Він не тільки усвідомлював цю важливість, але він і бажав виконувати волю Божу: «Пс.39:9 Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.»
Усвідомлення того, що Господь є нашим Богом, викликає в нас бажання виконувати волю Божу.
Приведемо деякі аргументи на користь важливості виконання волі Божої.
В Новому Заповіті, ми бачимо, як Сам Ісус підносить виконання волі Божої людиною, на досить високий рівень.
- Матв.7:21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
Ми бачимо, що не просто слова, відкривають нам вхід в Боже Царство, а виконання волі Божої.1Iван.2:17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!
Ми бачимо, ще одну цікаву річ ,вона полягає в тому, що виконання волі Божої, робить нас близькими, рідними, приємними Господу.
- Матв.12:50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!
Коли ми хочемо духовно рости, ми повинні виконувати волю Божу. Без цього духовний ріст не можливий. З початку свого увірування, ми можемо зрости, до якогось духовного рівня, а саме до того, щоб чинити волю Божу, і якщо ми прагнемо дальше розвиватися ми повинні зрозуміти що є воля Божа, прийняти її, та виконувати.
- Iван.4:34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
- Iван.6:38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
Ці слова повинні стати для нас ключовими, стати взірцем. Ми не просто так, спасенні. Бог наблизив нас до Себе, щоб ми перебували в тих ділах, які Він ще від закладин світу для нас приготував.Еф.2:10 Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.
В Господа є план на рахунок кожного з нас.
Виконання волі Божої дає нам відвагу наближатися до Бога, та звертатися до Нього.
- Iван.9:31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.
Готовність виконувати волю Божу, робить нас дітьми по-серцю Божому.
- Дiї.13:22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
Писання відкриває нам, що ми покликані виконувати волю Божу.
Як пізнати волю Божу?
Ми повинні прагнути виконати волю Божу. А для цього потрібно знати її.
Існує загальна воля Божа, та індивідуальна.
Загальну волю Божу для всіх віруючих, ми знаходимо на сторінках Писання.
- Iван.6:40 Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
- 1Сол.4:3 Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
- 1Сол.5:18 Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі.
- 1Петр.2:15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,
В чому полягає наша загальна місія?
Дiї.1:8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.
Наша місія полягає в свідоцтві. Ми є свідками Ісуса Христа.
Читаючи дальше Дії Апостолів 22 розділ.
Дiї.22:15Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!
Свідок повинен відповідати двом важливим вимогам,
-а) Він повинен був бачити своїми очима те, про що він говорить,
-б) Він повинен бути абсолютно чесним і точно повторювати те, що він чув і бачив.
Що означає бути свідком?
Бути свідком, це не те саме, що бути проповідником. Проповідник викладає загальні істини, а свідок говорить на основі особистого досвіду, про те, що сталося в його житті. Не всі християни покликані бути проповідниками, але всі покликані бути свідками. Ми не можемо бути свідками Божими, не маючи особистих стосунків з Богом.
Ми бачимо приклади загальної волі Божої щодо всіх нас. Ми повинні вивчати Писання, щоб знати волю Божу по відношенню до нас. Часто в християнстві існує така тенденція, щодо знання загальної волі Божої. Існують християни, які напамять знають Писання. Вони з памяті можуть цитувати будь-який вірш з Писання. Вони знають волю Божу яка викладена для всіх в Писанні, і їм більше нічого не потрібно. Але в більшості випадків такий однобічний підхід до волі Божої, не приносить відчуття повного задоволення в Христі Ісусі. В більшості це приводить до законництва.
Істинне задоволення приносить розуміння та виконання повноти волі Божої. Тому розглядаючи питання «волі Божої»,ми знаходимо не тільки загальну для всіх волю Божу, але і індивідуальну.
Індивідуальна воля Божа, вміщає в себе два аспекти. Перший:
- це конкретне Боже ведення, для життя в Христі, та для різних життєвих ситуацій.
Приклад цьому, це книга Діяння Апостолів.
Дiї.18:21 але(Павло) попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.
Ми бачимо випадок, коли апостоли бажали звіщати Слово в Азії, але на це не було волі Божої.
Дiї.16:6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.7Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до
Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
Другий:
- це Божий план для нашого життя. Це та місія, та покликання, яке ми повинні виконати в своєму житті.(можливо, функціональність в Тілі Христовому)
Коли загальну волю Божу ми пізнаємо з Писання, то виникає запитання: як пізнати індивідуальну волю Божу?
Розглянемо деякі кроки на шляху до пізнання індивідуальної волі Божої.
Бог бажає використовувати нас, для того щоб досягнути через нас Своїх цілей. Дванадцятий розділ послання до Римлян, це практична частина, тієї теорії яка викладена в
попередніх одинадцятьох розділах.
Рим.12.1-2 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
Звернемо увага на слово «Тож»(итак),воно означає підсумок всього сказаного раніше. Тобто, як практично використовувати все сказане раніше. Коли ми беремо в руки стакан з водою, ми беремо - стакан, і воду. Ми не беремо окремо спочатку стакан, а потім воду. Ми беремо все разом. Зі слів послання, ми бачимо, що Бог бажає що б ми віддали йому, і сосуд, наше тіло, і те що наповняє цей сосуд, наше серце. Ми не можемо дати Богові своє серце, не віддавши свого тіла.
1)Наше тіло повинно стати живою жертвою.
Що це означає. Слово «жертва»,в нашому розумінні асоціюється з старозаповітніми жертвами, коли тварин вбивали на жертівнику. Але Бог говорить, що Він хоче щоб наше тіло так само стало жертвою, але різниця в тому що ця жертва повинна бути, живою жертвою. Бог хоче наше тіло. Коли Бог отримує наше тіло в жертву живу, Він отримує нас повністю.
В євангелії від Матвія, Ісус говорив з фарисеями, Він пояснював їм, про те, що дійсно мало значення в вірі в Бога.
В євреїв були зміщені цінності, вони говорили, що жертва була більшою чим жертівник.
Але Ісус їм говорив: Матв.23:19 Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
Слова Ісуса, в цьому випадку, мають дуже глибоке значення. Жертівник освячує жертву, яка на ньому. Тобто, жертва ставала святою тоді, коли вона лягала на Божий жертівник. Теж саме ми можемо вжити для свого тіла. Якщо ми прагнемо святості, не тільки душі, та духа, але і тіла, то без жертівника ми не можемо зробити його святим. Коли ми кладемо своє тіло на Божий жертівник, воно освячується. Освячується для Бога, відділяється. Зробити це, можемо тільки ми самі, рішення за нами.
Як це можна зробити на практиці?
Найперше, це наше рішення, яке виражається в молитві до Господа. «Боже я віддаю своє тіло, в жертву живу, і святу, і приємну Тобі. Від сьогодні я більше не володію своїм тілом, воно повністю належить Тобі!»
Від цього часу, ми повинні робити все, що Бог від нас хоче. Йти туди, куди б Він нас не послав. Щоб Він нам не пропонував, ми повинні на все згоджуватись, не зважаючи на протиріччя в своєму розумі. Все це ми повинні приймати, тому що ми представили своє тіло в жертву Господу.
Християни повинні покінчити повністю з гріхом в своєму житті. Повинні перестати жити з гріха в гріх, а почати жити з віри в віру, від слави в славу. В нас повинні закінчитися молитви такого роду, як прости мене Боже за вчинені сьогодні гріхи, та помилки. Що деколи повторяється щоденно. Ми повинні навести порядок в своєму житті, щоб наші молитви наповнилися зовсім іншим змістом. А саме: я бажаю виконувати волю Твою. Навчи мене виконувати волю Твою. Для цього потрібно віддати Богу своє тіло.
2) перемінитися відновою нашого розуму
Рим.12.1-2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
Коли ми представимо своє тіло Господу, то в нашому розумі, в нашому образі мислення відбудуться зміни. Ми почнемо думати, та дивитися на різні речі, зовсім по іншому. Святе Письмо говорить що наш розум обновиться. А коли він обновиться, то ми пізнаємо, що є воля Божа.
Апостол Павло оприділяє та описує волю Божу за допомогою трьох слів: добра, приємна та досконала.
Ми бачимо тут цікаву послідовність:
- коли ми починаємо шукати волю Божу, ми починаємо розуміти що вона добра. Все що Бог хоче для своїх дітей воно – добре. Бог бажає для нас тільки добра.
- Коли ми рухаємось далі виконуючи волю Божу, ми починаємо розуміти, що вона ще й приємна. Тобто, це ще й те, що нам подобається. Ми отримуємо від цього задоволення.
- І далі ми приходимо до повного розуміння Божої волі ,- досконалості. І ми бачимо що ця воля покриває всі сфери нашого життя. Вона задовольняє всяку потребу в житті.
Ми повинні пам’ятати, що тільки тоді, коли наш розум обновлюється ми можемо пізнавати волю Божу.
Кол.1:9 Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним,
Чому так відбувається? Чому Бог відкриває свою волю тим, в кого обновлений розум?
До того як Бог оновлює наш розум, наш тілесний розум не здатний зрозуміти волю Божу.
Послання до Римлян показує нам, що :
Рим.8.7 думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.
Розум який не кориться Богові, який знаходиться в ворожнечі проти Бога, не може прийняти відкриття від Бога. Тому, це вороже відношення нашого розуму, повинно бути зміненим оновленням нашого розуму. І тільки тоді оновленим розумом, ми можемо пізнати волю Божу. Тілесний розум, являється плодом емоцій, які отримує бунтарська людська душа. Тілесний розум - егоїстичний, та егоцентричний, він обертається навколо свого власного «Я». Він виражається в таких словах, тілесна воля говорить: «Я хочу».Тілесний розум говорить: «Я рахую, так думаю». Тілесні почуття говорять: «Я відчуваю». В своєму невідродженому стані, людина керується цими трьома висловами: «Я хочу», Я рахую, так думаю». «Я відчуваю». В такому стані людина не відкрита для розуміння Божої волі. Ці три форми відношення до різного роду речей, повинні піти з нашого життя.
Ісус говорить:
Матв.16.25 Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
В грецькому оригіналі, говориться саме про «душу»,як про «життя душі»,не життя в цілому. Говориться про власне «Я».Що означає погубити «життя своєї душі»? Це означає відректися від свого «Я».Щоб воно більше не контролювало нас, та не командувало нами. Ми повинні жити по інших стандартах, та мірках. Тобто, ми повинні отримувати керівництво для життя, від Святого Духа, а не від своїх власних почуттів, відчуттів, емоцій. Не від того, що ми бачимо та чуємо. Ми повинні відректися від всякого егоїзму, та егоцентризму. Ми повинні загубити своє старе життя, щоб знайти нове.
Ми бачимо що оновлений розум, являється ключем для пізнання волі Божої. З цього може виникнути запитання: Як розпізнати оновлений розум, та чим він характирезується?
Чотири признаки оновленого розуму.
Рим.12:3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
-1)він не егоцентричний, він мотивується Божими цілями, цінностями, та стремліннями, а не власними відчуттями.
1Кор.10.31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!
Остання фраза «все робіть на славу Божу», являється мотиватором оновленого розуму, а саме його стремління та ціль робити все що прославляє Бога. Такий розум не питає, чи він щось отримає з цього, він не шукає свого власного, не шукає задоволення для себе. Його хвилює, чи одержить щось з цього Бог.
Ісус навчає нас молитися такими словами:
Мат.6.10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Коли ми молимось такою молитвою, ми словами відрікаємось від своєї волі, своїх власних бажань. Це признак оновленого розуму.
«Нехай прийде Царство Твоє».Оновлений розум завжди направлений на встановлення Божого Царства на землі.
-2)він не шукає свого і не підноситься.
Матв.20.25-28 А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
Це ще один признак оновленого розуму. Це не пошуки захопити все в свої руки, а пошуки можливості послужити. Це шукання можливості віддати, а не отримати. Оновлений розум бере приклад з Ісуса, Який прийшов , щоб послужити. В нашій культурі ідея бути слугою не популярна, кожен хоче бути самому собі начальником, кожен настоює на своїх правах, кожен хоче добиватися своїх власних інтересів. Це не оновлений розум. Оновлений розум шукає можливості віддати та послужити. Оновлений розум - смиренний.
-3)він тверезий та реалістичний.
Рим.12.3 Павло говорить, щоб ми думали про себе скромно
Ми повинні бути тверезі в своїй самооцінці. Оновлений розум не любить крайностей. Він дружить з реалізмом.
Одне з значень слова «скромно»- озн.бути стриманим.
В нашій самооцінці ми повинні бути стриманими.Не величатися,не мати себе більного за когось.
-4) він знаходиться в рамках віри.
Рим.12.3 у міру віри, як кожному Бог наділив.
Міра віри яку Бог нам дає, це та міри віри, яка потрібна нам в нашому житті.
Віра – перекладається як: вірність, довіра, переконаність.
Найбільше в цьому місці підходить слово «переконаність».Тобто, ми повинні думати в міру того, в чому ми впевнені, переконані.
Таким чином через ці чотири признаки ми оприділяємо, до якої міри наш розум оновився. Коли якогось з цих немає, ми повинні працювати далі над тим, щоб це оновлення відбулося.
Ми бачимо що представлення свого тіла в жертву живу і святу на Божий жертівник, та оновлення свого розуму, відкривають нам «двері»,до розуміння волі Божої. Ці два кроки, особливо перший, говорять про християнина, що він хоче служити Богові, що він повністю віддав своє життя в руки Божі та готовий до посвячення себе на служіння. Ці кроки говорять також про те, що християнин повністю розв’язався від світу, йому спротивились різного роду світські задоволення, він не хоче ні в яких сферах дружити зі світом. Він хоче виконувати волю Божу. Він бажає знайти себе в Тілі Христовому.
Як виконати волю Божу.
Коли ми знаємо волю Господню стосовно себе, розглянемо що потрібно нам для того щоб її виконати.
Біблія відкриває нам суть покликання Богом людини.Cаме те, що вміщає в собі покликання Боже. Це не просто покликання в Церкву, але воно сягає набагато дальше. Ми памятаємо покликання апостола Павла. Коли він наближався до Дамаску, його осяяло велике світло з неба. Він впав на землю, а потім почув голос: « Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» ,Павло запитав: « Хто Ти, Господи? А Він йому відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...»
Після цієї події, Павло осліп, і до Дамаску його вже повели «під руки».Далі Павло сам розповідає:
Дiї.22:12-14 А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його... І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Тут ми знаходимо три цікавих твердження, які і являються суттю покликання. А саме:
1)щоб ти волю Його зрозумів.(познал волю Его)
2)щоб бачив ти Праведника.
3)почув голос із уст Його.
Ці три твердження, являються важливими аргументами для подальшого виконання своєї місії. Спочатку потрібно пізнати, в чому наша місія полягає. Ми бачимо, що обрання Павла, не полягало тільки в тому, що він мав належати до якоїсь помісної церкви. Павло мав розширювати межі церкви Христової. В цьому і полягала місія апостола. Бог отців вибирає нас для «чогось».Після вибрання нас Отцем Небесним, на нас лежить відповідальність, - «щоб волю Його ми зрозуміли».В дану випадку, волю, яка стосується особисто нас. Найперше після нашого покликання, ми повинні зробити крок зі своєї сторони, це слова Апостола Павла, після зустрічі з Ісусом : Господи! Що накажеш мені робити?
Причина того, що безліч християн не знають свого покликання в Тілі Христовому, це не те що вони не бажають знати, а те, що вони не навчені цьому. Після покаяння, більшість християн через відсутність науки в Церкві, не знають що вони мають робити. І з часом цей вогонь, який був запаленим на початку увірування,- вгасає.
Коли ми знайшли волю Божу, Божий план на своє життя, нам потрібна сила та ведення Боже щоб його виконати. І згідно писання Бог нам дав силу та ведення. І деколи ця сила та ведення залишається тільки на сторінках Біблії. Ми тільки знаємо про це, але реально в житті, ми можемо не переживати цього. Для того щоб нас супроводжувала сила та ведення Боже, на потрібно зробити два кроки, які відкриті нам в Діях Апостолів.
Дiї.22:12-14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
- Перший крок полягає в тому, що ми повинні бачити Ісуса, в своєму житті.
Щоб виконати волю Божу нам потрібна сила. Силу та відвагу ми переживаємо за допомогою підтримки. Коли хтось сильний та відважний стоїть біля нас, ми наповняємось його силою та відвагою ми маємо впевненість що він нас захистить. Коли наша опора, далека від нас, яка б сильна вона не була, вона не принесе нам сили та впевненості. А тільки надію. Нам потрібна надія, але всьому своє місце.
Давид говорить: Пс.15:8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці
моїй, й я не буду захитаний!( Всегда видел я пред собою Господа, ибо Он одесную меня; не поколеблюсь.) 9 От того возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и
плоть моя успокоится в уповании,
Давид усвідомлював те, що Господь біля нього, і був спокійним.
Iс.50:8 Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом, хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде!
Ісая говорить слова повні сили та відваги, через те, що він відчував присутність Божу, і це надихало його.
Про Мойсея написано:
Євр.11:27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.
Як ми можемо бачити Бога?
Відповідь одна: вірою.
Віра являється нашим духовним баченням.
Євр.11:1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.
Віра в те, що Господь біля нас забезпечує нас силою та відвагою, для того що ми могли виконати Божу місію.
-- Але крім сили, нам потрібно ще й керівництво, ведення.
Без ведення, ми не здатні виконати волю Божу. Без ведення ми сліпі, ми не знаємо куди ми йдемо. Писання застерігає нас:
Ос.4:6 Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!
Російський текст говорить: «Истреблен будет народ Мой за недостаток ведения: так как ты отверг ведение, то и Я отвергну тебя»
Ми бачимо яка небезпека за цим стоїть. Написано, «ты отверг ведение» . Слово «отверг»- озн. одне із значень-«знехтував». Знехтувати - озн. поставитися до кого-, чого-небудь з погордою, зневажливо, без належної поваги. 2. Залишити без уваги, не взяти до уваги що-небудь. 3. Зробити ні до чого не придатним, зіпсувати.
Загибель приходить від несерйозного відношення до ведення Божого.
Що таке ведення Боже?
Слово «ведення» в Писанні означає: знання, ведення, вміння, розуміння .
Це слово можна віднести до двох категорій, а саме: людське ведення, та Боже ведення.
Людське ведення говорить про те, що людина сама набула якісь знання, якісь вміння по відношенню до тієї чи іншої справи. Вона діє згідно того як вона вміє чи розуміє.
Боже ведення, говорить про те, що людина не покладається на свої знання та вміння, а керується тим, що Бог їй особисто сказав та показав.
Як ми отримуємо Боже ведення?
Ми розуміємо що загальна Божа воля, відкрита нам у Слові Божому. І зі слів Писання, ми пізнаємо загальну волю Божу для нас. Але коли мова йде про індивідуальну волю для нас, то нам потрібно Боже відкриття.
Вище ми розглядали, наші кроки, які приносять в наше життя силу та Боже ведення, для того щоб виконати волю Божу. Кроком що приносить силу, є бачення Ісуса в своєму житті.
Кроком що приносить ведення,- «чути голос з уст Його»
Дiї.22:12-14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Для того щоб виконати індивідуальну волю Божу, нам потрібне розуміння, вміння, знання як діяти, куди йти, що робити. І це все нам потрібно отримати безпосередньо від Господа.
Ми повинні навчитися чути голос Божий.
Писання описує нам пророка, який має ведення Боже:
Чис.24:16 говорит слышащий слова Божии, имеющий ведение от Всевышнего, который видит видения Всемогущего, падает, но открыты очи его.
Тобто, той хто має ведення, він чує слова Божі.
Ми покликані не тільки читати, а й чути Слово Боже.
Гарний опис ведення Божого відкриває нам Євангелія від Івана.
Iван.10:1-6 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.А хто входить дверима, той вівцям пастух.
Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
Тут ведення Боже виражається в тому, що вівці чують Його голос, та йдуть за Ним. Звернемо увагу на вираз: «свої вівці» .
Хто являється Його вівцями?
Це ті хто знає, та чує Його голос, та іде за Ним.
Але коли ми розглянемо, ці місця Писання, ми побачимо, що здатність знати, та чути Його голос, вони набули від стосунків з Ним. Про це свідчать слова: «він кличе по йменню»
Це означає, що Він знайомий з своїми особисто.
Сьогодні поняття «слухання голосу Божого», знаходиться в занедбанні. Більшість християн тішуть себе тим, що вони читають Писання, і навіть знають його напамять.
Це не є погано. Причина холодності багатьох християн, це те, що вони на початках мали справу тільки з написаним Словом. Але це привело багатьох до законності та релігійності.
Слово без Духа, це буква яка вмертвляє.
В Писанні ми бачимо, боротьбу Ісуса в пустелі. І хитрість диявола полягала в тому, що він використовував написане слово. Він говорив : « написано». Але ми бачимо Ісуса, який також використовував слово «написано». Але яка різниця, між тим «написано», що говорив диявол, та тим «написано»,що говорив Ісус. Різниця полягає в тому, що диявол цитував мертву букву, яка могла погубити Ісуса, коли б Він її прийняв. Ісус говорив слова, які були повні Духа та життя, і це було мечем який наносив удару ворогові. (Приклад. жінка яка прийняла Ісуса, а потім відійшла, і впала в гріх. Диявол нагадав їй місце Писання : Євр.10:29 скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто
потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив Вона зрозуміла, що прощення їй вже немає. І чуть не загинула)
Ми повинні водитися Духом, щоб на диявольське «написано»,вміти відповісти Божим «написано».Коли ми будемо рубати один одного буквою, ми вбємо один одного.
1Петр.4:11 Коли хто говорить, говори, як Божі слова
Ми повинні в цьому наслідувати Ісуса.
Iван.5:30 Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Цікавий приклад для наслідування.
Дух Святий посланий в наше життя, не тільки як сила для свідоцтва, але Він являється нашим провідником .Він прийшов до нас, що нас вести та керувати нами.
Рим.8:14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
Дух говорить в нашому серці, слово Ісуса
Iван.3:8 Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.
Віра яка нам так потрібна, приходить не від читання, а від слухання Слова Ісуса. Рим.10:17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
Слово Боже в більшості загальне, а голос Божий індивідуальний. Слухання-це ведення Боже. Відсутність ведення-це незнання шляху.
Голос Божий це відкриття. Слово Біблії для розуму, Голос Божий для серця.
Матв.4:4 А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
Тут йде мова про живе слово відкриття.
Ісус вчив: Iван.6:63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
Слово яке ми чуємо в своєму серці, воно оживлює нас, приносить в наше життя свіжість.
Нам потрібно навчитися чути голос Божий.
Бог говорить в нашому серці.
Написано в Обявленні, що Дух промовляє Церквам. Церква це люди. Дух говорить до людей.
Тобто, для того щоб виконати волю Божу, ми повинні пізнати її. Коли Господь нам відкрив Свої плани по-відношенні до нас, ми старатися постійно шукати Його Лиця, щоб чітко усвідомлювати Його реальність біля нас, це принесе силу та відвагу в наше життя.І ще однією важливою потребою, є ведення нас Богом. Ми повинні навчитися слухати голос Божий.
1Петр.4:2 щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі.
Ми покликані Богом для того, щоб жити для волі Божої.
Еф.5:17 Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня.
Писання закликає нас, щоб ми розуміли, що є воля Господня. Розуміння волі Божої дає нам направлення в нашому житті. Воно забезпечує нас місією та ціллю. Адже ми покликані до якихось цілей в Тілі Христовому. І хоча Бог в Своєму Слові забезпечує нас загальними цілями, але виходячи з того, що ми повинні мати тісні стосунки з Господом, і з того, що ми є членами Тіла Христового, кожен з нас повинен виконати те, для чого його Господь призначив. В Бога є свої плани на рахунок кожного з нас. Мужі біблійних часів усвідомлювали важливість знання волі Божою, та її виконання. Зокрема, цар Давид, молився: « Пс.142:10 Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!»
Він не тільки усвідомлював цю важливість, але він і бажав виконувати волю Божу: «Пс.39:9 Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.»
Усвідомлення того, що Господь є нашим Богом, викликає в нас бажання виконувати волю Божу.
Приведемо деякі аргументи на користь важливості виконання волі Божої.
В Новому Заповіті, ми бачимо, як Сам Ісус підносить виконання волі Божої людиною, на досить високий рівень.
- Матв.7:21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
Ми бачимо, що не просто слова, відкривають нам вхід в Боже Царство, а виконання волі Божої.1Iван.2:17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!
Ми бачимо, ще одну цікаву річ ,вона полягає в тому, що виконання волі Божої, робить нас близькими, рідними, приємними Господу.
- Матв.12:50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!
Коли ми хочемо духовно рости, ми повинні виконувати волю Божу. Без цього духовний ріст не можливий. З початку свого увірування, ми можемо зрости, до якогось духовного рівня, а саме до того, щоб чинити волю Божу, і якщо ми прагнемо дальше розвиватися ми повинні зрозуміти що є воля Божа, прийняти її, та виконувати.
- Iван.4:34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
- Iван.6:38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
Ці слова повинні стати для нас ключовими, стати взірцем. Ми не просто так, спасенні. Бог наблизив нас до Себе, щоб ми перебували в тих ділах, які Він ще від закладин світу для нас приготував.Еф.2:10 Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.
В Господа є план на рахунок кожного з нас.
Виконання волі Божої дає нам відвагу наближатися до Бога, та звертатися до Нього.
- Iван.9:31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.
Готовність виконувати волю Божу, робить нас дітьми по-серцю Божому.
- Дiї.13:22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
Писання відкриває нам, що ми покликані виконувати волю Божу.
Як пізнати волю Божу?
Ми повинні прагнути виконати волю Божу. А для цього потрібно знати її.
Існує загальна воля Божа, та індивідуальна.
Загальну волю Божу для всіх віруючих, ми знаходимо на сторінках Писання.
- Iван.6:40 Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
- 1Сол.4:3 Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
- 1Сол.5:18 Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі.
- 1Петр.2:15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,
В чому полягає наша загальна місія?
Дiї.1:8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.
Наша місія полягає в свідоцтві. Ми є свідками Ісуса Христа.
Читаючи дальше Дії Апостолів 22 розділ.
Дiї.22:15Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!
Свідок повинен відповідати двом важливим вимогам,
-а) Він повинен був бачити своїми очима те, про що він говорить,
-б) Він повинен бути абсолютно чесним і точно повторювати те, що він чув і бачив.
Що означає бути свідком?
Бути свідком, це не те саме, що бути проповідником. Проповідник викладає загальні істини, а свідок говорить на основі особистого досвіду, про те, що сталося в його житті. Не всі християни покликані бути проповідниками, але всі покликані бути свідками. Ми не можемо бути свідками Божими, не маючи особистих стосунків з Богом.
Ми бачимо приклади загальної волі Божої щодо всіх нас. Ми повинні вивчати Писання, щоб знати волю Божу по відношенню до нас. Часто в християнстві існує така тенденція, щодо знання загальної волі Божої. Існують християни, які напамять знають Писання. Вони з памяті можуть цитувати будь-який вірш з Писання. Вони знають волю Божу яка викладена для всіх в Писанні, і їм більше нічого не потрібно. Але в більшості випадків такий однобічний підхід до волі Божої, не приносить відчуття повного задоволення в Христі Ісусі. В більшості це приводить до законництва.
Істинне задоволення приносить розуміння та виконання повноти волі Божої. Тому розглядаючи питання «волі Божої»,ми знаходимо не тільки загальну для всіх волю Божу, але і індивідуальну.
Індивідуальна воля Божа, вміщає в себе два аспекти. Перший:
- це конкретне Боже ведення, для життя в Христі, та для різних життєвих ситуацій.
Приклад цьому, це книга Діяння Апостолів.
Дiї.18:21 але(Павло) попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.
Ми бачимо випадок, коли апостоли бажали звіщати Слово в Азії, але на це не було волі Божої.
Дiї.16:6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.7Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до
Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
Другий:
- це Божий план для нашого життя. Це та місія, та покликання, яке ми повинні виконати в своєму житті.(можливо, функціональність в Тілі Христовому)
Коли загальну волю Божу ми пізнаємо з Писання, то виникає запитання: як пізнати індивідуальну волю Божу?
Розглянемо деякі кроки на шляху до пізнання індивідуальної волі Божої.
Бог бажає використовувати нас, для того щоб досягнути через нас Своїх цілей. Дванадцятий розділ послання до Римлян, це практична частина, тієї теорії яка викладена в
попередніх одинадцятьох розділах.
Рим.12.1-2 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
Звернемо увага на слово «Тож»(итак),воно означає підсумок всього сказаного раніше. Тобто, як практично використовувати все сказане раніше. Коли ми беремо в руки стакан з водою, ми беремо - стакан, і воду. Ми не беремо окремо спочатку стакан, а потім воду. Ми беремо все разом. Зі слів послання, ми бачимо, що Бог бажає що б ми віддали йому, і сосуд, наше тіло, і те що наповняє цей сосуд, наше серце. Ми не можемо дати Богові своє серце, не віддавши свого тіла.
1)Наше тіло повинно стати живою жертвою.
Що це означає. Слово «жертва»,в нашому розумінні асоціюється з старозаповітніми жертвами, коли тварин вбивали на жертівнику. Але Бог говорить, що Він хоче щоб наше тіло так само стало жертвою, але різниця в тому що ця жертва повинна бути, живою жертвою. Бог хоче наше тіло. Коли Бог отримує наше тіло в жертву живу, Він отримує нас повністю.
В євангелії від Матвія, Ісус говорив з фарисеями, Він пояснював їм, про те, що дійсно мало значення в вірі в Бога.
В євреїв були зміщені цінності, вони говорили, що жертва була більшою чим жертівник.
Але Ісус їм говорив: Матв.23:19 Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
Слова Ісуса, в цьому випадку, мають дуже глибоке значення. Жертівник освячує жертву, яка на ньому. Тобто, жертва ставала святою тоді, коли вона лягала на Божий жертівник. Теж саме ми можемо вжити для свого тіла. Якщо ми прагнемо святості, не тільки душі, та духа, але і тіла, то без жертівника ми не можемо зробити його святим. Коли ми кладемо своє тіло на Божий жертівник, воно освячується. Освячується для Бога, відділяється. Зробити це, можемо тільки ми самі, рішення за нами.
Як це можна зробити на практиці?
Найперше, це наше рішення, яке виражається в молитві до Господа. «Боже я віддаю своє тіло, в жертву живу, і святу, і приємну Тобі. Від сьогодні я більше не володію своїм тілом, воно повністю належить Тобі!»
Від цього часу, ми повинні робити все, що Бог від нас хоче. Йти туди, куди б Він нас не послав. Щоб Він нам не пропонував, ми повинні на все згоджуватись, не зважаючи на протиріччя в своєму розумі. Все це ми повинні приймати, тому що ми представили своє тіло в жертву Господу.
Християни повинні покінчити повністю з гріхом в своєму житті. Повинні перестати жити з гріха в гріх, а почати жити з віри в віру, від слави в славу. В нас повинні закінчитися молитви такого роду, як прости мене Боже за вчинені сьогодні гріхи, та помилки. Що деколи повторяється щоденно. Ми повинні навести порядок в своєму житті, щоб наші молитви наповнилися зовсім іншим змістом. А саме: я бажаю виконувати волю Твою. Навчи мене виконувати волю Твою. Для цього потрібно віддати Богу своє тіло.
2) перемінитися відновою нашого розуму
Рим.12.1-2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
Коли ми представимо своє тіло Господу, то в нашому розумі, в нашому образі мислення відбудуться зміни. Ми почнемо думати, та дивитися на різні речі, зовсім по іншому. Святе Письмо говорить що наш розум обновиться. А коли він обновиться, то ми пізнаємо, що є воля Божа.
Апостол Павло оприділяє та описує волю Божу за допомогою трьох слів: добра, приємна та досконала.
Ми бачимо тут цікаву послідовність:
- коли ми починаємо шукати волю Божу, ми починаємо розуміти що вона добра. Все що Бог хоче для своїх дітей воно – добре. Бог бажає для нас тільки добра.
- Коли ми рухаємось далі виконуючи волю Божу, ми починаємо розуміти, що вона ще й приємна. Тобто, це ще й те, що нам подобається. Ми отримуємо від цього задоволення.
- І далі ми приходимо до повного розуміння Божої волі ,- досконалості. І ми бачимо що ця воля покриває всі сфери нашого життя. Вона задовольняє всяку потребу в житті.
Ми повинні пам’ятати, що тільки тоді, коли наш розум обновлюється ми можемо пізнавати волю Божу.
Кол.1:9 Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним,
Чому так відбувається? Чому Бог відкриває свою волю тим, в кого обновлений розум?
До того як Бог оновлює наш розум, наш тілесний розум не здатний зрозуміти волю Божу.
Послання до Римлян показує нам, що :
Рим.8.7 думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.
Розум який не кориться Богові, який знаходиться в ворожнечі проти Бога, не може прийняти відкриття від Бога. Тому, це вороже відношення нашого розуму, повинно бути зміненим оновленням нашого розуму. І тільки тоді оновленим розумом, ми можемо пізнати волю Божу. Тілесний розум, являється плодом емоцій, які отримує бунтарська людська душа. Тілесний розум - егоїстичний, та егоцентричний, він обертається навколо свого власного «Я». Він виражається в таких словах, тілесна воля говорить: «Я хочу».Тілесний розум говорить: «Я рахую, так думаю». Тілесні почуття говорять: «Я відчуваю». В своєму невідродженому стані, людина керується цими трьома висловами: «Я хочу», Я рахую, так думаю». «Я відчуваю». В такому стані людина не відкрита для розуміння Божої волі. Ці три форми відношення до різного роду речей, повинні піти з нашого життя.
Ісус говорить:
Матв.16.25 Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
В грецькому оригіналі, говориться саме про «душу»,як про «життя душі»,не життя в цілому. Говориться про власне «Я».Що означає погубити «життя своєї душі»? Це означає відректися від свого «Я».Щоб воно більше не контролювало нас, та не командувало нами. Ми повинні жити по інших стандартах, та мірках. Тобто, ми повинні отримувати керівництво для життя, від Святого Духа, а не від своїх власних почуттів, відчуттів, емоцій. Не від того, що ми бачимо та чуємо. Ми повинні відректися від всякого егоїзму, та егоцентризму. Ми повинні загубити своє старе життя, щоб знайти нове.
Ми бачимо що оновлений розум, являється ключем для пізнання волі Божої. З цього може виникнути запитання: Як розпізнати оновлений розум, та чим він характирезується?
Чотири признаки оновленого розуму.
Рим.12:3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
-1)він не егоцентричний, він мотивується Божими цілями, цінностями, та стремліннями, а не власними відчуттями.
1Кор.10.31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!
Остання фраза «все робіть на славу Божу», являється мотиватором оновленого розуму, а саме його стремління та ціль робити все що прославляє Бога. Такий розум не питає, чи він щось отримає з цього, він не шукає свого власного, не шукає задоволення для себе. Його хвилює, чи одержить щось з цього Бог.
Ісус навчає нас молитися такими словами:
Мат.6.10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Коли ми молимось такою молитвою, ми словами відрікаємось від своєї волі, своїх власних бажань. Це признак оновленого розуму.
«Нехай прийде Царство Твоє».Оновлений розум завжди направлений на встановлення Божого Царства на землі.
-2)він не шукає свого і не підноситься.
Матв.20.25-28 А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
Це ще один признак оновленого розуму. Це не пошуки захопити все в свої руки, а пошуки можливості послужити. Це шукання можливості віддати, а не отримати. Оновлений розум бере приклад з Ісуса, Який прийшов , щоб послужити. В нашій культурі ідея бути слугою не популярна, кожен хоче бути самому собі начальником, кожен настоює на своїх правах, кожен хоче добиватися своїх власних інтересів. Це не оновлений розум. Оновлений розум шукає можливості віддати та послужити. Оновлений розум - смиренний.
-3)він тверезий та реалістичний.
Рим.12.3 Павло говорить, щоб ми думали про себе скромно
Ми повинні бути тверезі в своїй самооцінці. Оновлений розум не любить крайностей. Він дружить з реалізмом.
Одне з значень слова «скромно»- озн.бути стриманим.
В нашій самооцінці ми повинні бути стриманими.Не величатися,не мати себе більного за когось.
-4) він знаходиться в рамках віри.
Рим.12.3 у міру віри, як кожному Бог наділив.
Міра віри яку Бог нам дає, це та міри віри, яка потрібна нам в нашому житті.
Віра – перекладається як: вірність, довіра, переконаність.
Найбільше в цьому місці підходить слово «переконаність».Тобто, ми повинні думати в міру того, в чому ми впевнені, переконані.
Таким чином через ці чотири признаки ми оприділяємо, до якої міри наш розум оновився. Коли якогось з цих немає, ми повинні працювати далі над тим, щоб це оновлення відбулося.
Ми бачимо що представлення свого тіла в жертву живу і святу на Божий жертівник, та оновлення свого розуму, відкривають нам «двері»,до розуміння волі Божої. Ці два кроки, особливо перший, говорять про християнина, що він хоче служити Богові, що він повністю віддав своє життя в руки Божі та готовий до посвячення себе на служіння. Ці кроки говорять також про те, що християнин повністю розв’язався від світу, йому спротивились різного роду світські задоволення, він не хоче ні в яких сферах дружити зі світом. Він хоче виконувати волю Божу. Він бажає знайти себе в Тілі Христовому.
Як виконати волю Божу.
Коли ми знаємо волю Господню стосовно себе, розглянемо що потрібно нам для того щоб її виконати.
Біблія відкриває нам суть покликання Богом людини.Cаме те, що вміщає в собі покликання Боже. Це не просто покликання в Церкву, але воно сягає набагато дальше. Ми памятаємо покликання апостола Павла. Коли він наближався до Дамаску, його осяяло велике світло з неба. Він впав на землю, а потім почув голос: « Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» ,Павло запитав: « Хто Ти, Господи? А Він йому відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...»
Після цієї події, Павло осліп, і до Дамаску його вже повели «під руки».Далі Павло сам розповідає:
Дiї.22:12-14 А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його... І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Тут ми знаходимо три цікавих твердження, які і являються суттю покликання. А саме:
1)щоб ти волю Його зрозумів.(познал волю Его)
2)щоб бачив ти Праведника.
3)почув голос із уст Його.
Ці три твердження, являються важливими аргументами для подальшого виконання своєї місії. Спочатку потрібно пізнати, в чому наша місія полягає. Ми бачимо, що обрання Павла, не полягало тільки в тому, що він мав належати до якоїсь помісної церкви. Павло мав розширювати межі церкви Христової. В цьому і полягала місія апостола. Бог отців вибирає нас для «чогось».Після вибрання нас Отцем Небесним, на нас лежить відповідальність, - «щоб волю Його ми зрозуміли».В дану випадку, волю, яка стосується особисто нас. Найперше після нашого покликання, ми повинні зробити крок зі своєї сторони, це слова Апостола Павла, після зустрічі з Ісусом : Господи! Що накажеш мені робити?
Причина того, що безліч християн не знають свого покликання в Тілі Христовому, це не те що вони не бажають знати, а те, що вони не навчені цьому. Після покаяння, більшість християн через відсутність науки в Церкві, не знають що вони мають робити. І з часом цей вогонь, який був запаленим на початку увірування,- вгасає.
Коли ми знайшли волю Божу, Божий план на своє життя, нам потрібна сила та ведення Боже щоб його виконати. І згідно писання Бог нам дав силу та ведення. І деколи ця сила та ведення залишається тільки на сторінках Біблії. Ми тільки знаємо про це, але реально в житті, ми можемо не переживати цього. Для того щоб нас супроводжувала сила та ведення Боже, на потрібно зробити два кроки, які відкриті нам в Діях Апостолів.
Дiї.22:12-14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
- Перший крок полягає в тому, що ми повинні бачити Ісуса, в своєму житті.
Щоб виконати волю Божу нам потрібна сила. Силу та відвагу ми переживаємо за допомогою підтримки. Коли хтось сильний та відважний стоїть біля нас, ми наповняємось його силою та відвагою ми маємо впевненість що він нас захистить. Коли наша опора, далека від нас, яка б сильна вона не була, вона не принесе нам сили та впевненості. А тільки надію. Нам потрібна надія, але всьому своє місце.
Давид говорить: Пс.15:8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці
моїй, й я не буду захитаний!( Всегда видел я пред собою Господа, ибо Он одесную меня; не поколеблюсь.) 9 От того возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и
плоть моя успокоится в уповании,
Давид усвідомлював те, що Господь біля нього, і був спокійним.
Iс.50:8 Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом, хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде!
Ісая говорить слова повні сили та відваги, через те, що він відчував присутність Божу, і це надихало його.
Про Мойсея написано:
Євр.11:27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.
Як ми можемо бачити Бога?
Відповідь одна: вірою.
Віра являється нашим духовним баченням.
Євр.11:1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.
Віра в те, що Господь біля нас забезпечує нас силою та відвагою, для того що ми могли виконати Божу місію.
-- Але крім сили, нам потрібно ще й керівництво, ведення.
Без ведення, ми не здатні виконати волю Божу. Без ведення ми сліпі, ми не знаємо куди ми йдемо. Писання застерігає нас:
Ос.4:6 Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!
Російський текст говорить: «Истреблен будет народ Мой за недостаток ведения: так как ты отверг ведение, то и Я отвергну тебя»
Ми бачимо яка небезпека за цим стоїть. Написано, «ты отверг ведение» . Слово «отверг»- озн. одне із значень-«знехтував». Знехтувати - озн. поставитися до кого-, чого-небудь з погордою, зневажливо, без належної поваги. 2. Залишити без уваги, не взяти до уваги що-небудь. 3. Зробити ні до чого не придатним, зіпсувати.
Загибель приходить від несерйозного відношення до ведення Божого.
Що таке ведення Боже?
Слово «ведення» в Писанні означає: знання, ведення, вміння, розуміння .
Це слово можна віднести до двох категорій, а саме: людське ведення, та Боже ведення.
Людське ведення говорить про те, що людина сама набула якісь знання, якісь вміння по відношенню до тієї чи іншої справи. Вона діє згідно того як вона вміє чи розуміє.
Боже ведення, говорить про те, що людина не покладається на свої знання та вміння, а керується тим, що Бог їй особисто сказав та показав.
Як ми отримуємо Боже ведення?
Ми розуміємо що загальна Божа воля, відкрита нам у Слові Божому. І зі слів Писання, ми пізнаємо загальну волю Божу для нас. Але коли мова йде про індивідуальну волю для нас, то нам потрібно Боже відкриття.
Вище ми розглядали, наші кроки, які приносять в наше життя силу та Боже ведення, для того щоб виконати волю Божу. Кроком що приносить силу, є бачення Ісуса в своєму житті.
Кроком що приносить ведення,- «чути голос з уст Його»
Дiї.22:12-14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе,щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
Для того щоб виконати індивідуальну волю Божу, нам потрібне розуміння, вміння, знання як діяти, куди йти, що робити. І це все нам потрібно отримати безпосередньо від Господа.
Ми повинні навчитися чути голос Божий.
Писання описує нам пророка, який має ведення Боже:
Чис.24:16 говорит слышащий слова Божии, имеющий ведение от Всевышнего, который видит видения Всемогущего, падает, но открыты очи его.
Тобто, той хто має ведення, він чує слова Божі.
Ми покликані не тільки читати, а й чути Слово Боже.
Гарний опис ведення Божого відкриває нам Євангелія від Івана.
Iван.10:1-6 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.А хто входить дверима, той вівцям пастух.
Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
Тут ведення Боже виражається в тому, що вівці чують Його голос, та йдуть за Ним. Звернемо увагу на вираз: «свої вівці» .
Хто являється Його вівцями?
Це ті хто знає, та чує Його голос, та іде за Ним.
Але коли ми розглянемо, ці місця Писання, ми побачимо, що здатність знати, та чути Його голос, вони набули від стосунків з Ним. Про це свідчать слова: «він кличе по йменню»
Це означає, що Він знайомий з своїми особисто.
Сьогодні поняття «слухання голосу Божого», знаходиться в занедбанні. Більшість християн тішуть себе тим, що вони читають Писання, і навіть знають його напамять.
Це не є погано. Причина холодності багатьох християн, це те, що вони на початках мали справу тільки з написаним Словом. Але це привело багатьох до законності та релігійності.
Слово без Духа, це буква яка вмертвляє.
В Писанні ми бачимо, боротьбу Ісуса в пустелі. І хитрість диявола полягала в тому, що він використовував написане слово. Він говорив : « написано». Але ми бачимо Ісуса, який також використовував слово «написано». Але яка різниця, між тим «написано», що говорив диявол, та тим «написано»,що говорив Ісус. Різниця полягає в тому, що диявол цитував мертву букву, яка могла погубити Ісуса, коли б Він її прийняв. Ісус говорив слова, які були повні Духа та життя, і це було мечем який наносив удару ворогові. (Приклад. жінка яка прийняла Ісуса, а потім відійшла, і впала в гріх. Диявол нагадав їй місце Писання : Євр.10:29 скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто
потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив Вона зрозуміла, що прощення їй вже немає. І чуть не загинула)
Ми повинні водитися Духом, щоб на диявольське «написано»,вміти відповісти Божим «написано».Коли ми будемо рубати один одного буквою, ми вбємо один одного.
1Петр.4:11 Коли хто говорить, говори, як Божі слова
Ми повинні в цьому наслідувати Ісуса.
Iван.5:30 Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Цікавий приклад для наслідування.
Дух Святий посланий в наше життя, не тільки як сила для свідоцтва, але Він являється нашим провідником .Він прийшов до нас, що нас вести та керувати нами.
Рим.8:14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
Дух говорить в нашому серці, слово Ісуса
Iван.3:8 Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.
Віра яка нам так потрібна, приходить не від читання, а від слухання Слова Ісуса. Рим.10:17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
Слово Боже в більшості загальне, а голос Божий індивідуальний. Слухання-це ведення Боже. Відсутність ведення-це незнання шляху.
Голос Божий це відкриття. Слово Біблії для розуму, Голос Божий для серця.
Матв.4:4 А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
Тут йде мова про живе слово відкриття.
Ісус вчив: Iван.6:63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
Слово яке ми чуємо в своєму серці, воно оживлює нас, приносить в наше життя свіжість.
Нам потрібно навчитися чути голос Божий.
Бог говорить в нашому серці.
Написано в Обявленні, що Дух промовляє Церквам. Церква це люди. Дух говорить до людей.
Тобто, для того щоб виконати волю Божу, ми повинні пізнати її. Коли Господь нам відкрив Свої плани по-відношенні до нас, ми старатися постійно шукати Його Лиця, щоб чітко усвідомлювати Його реальність біля нас, це принесе силу та відвагу в наше життя.І ще однією важливою потребою, є ведення нас Богом. Ми повинні навчитися слухати голос Божий.
1Петр.4:2 щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі.
Ми покликані Богом для того, щоб жити для волі Божої.
Немає коментарів:
Дописати коментар