Ми розуміємо, що ми покликані служити Господу. Але проблема в тому, що більшість християн ,розглядають саме «служіння Богові», так як вони самі вважають за потрібне. Хтось вважає, що це служіння даним йому Богом даром, інший-що це спів, чи проповідь, чи декламація віршів на недільних зібраннях, інший думає, що це щоденні Євангелізації людей цього світу, а хтось ніби то, на перший погляд, нічого не робить, але думає, що він також служить Богові. Інколи так виходить, що наша праведність вимірюється нашою зайнятістю перед Божим лицем. Але така позиція, не являється духом Євангелії. Тому що, ми праведні завдяки Ісусу Христу. Хоча в той же час, в нас повинні бути плоди праведності.
Ревність до Господа – це дуже добра річ. Але Писання закликає нас мати ревність за розумом. Тобто, розумну ревність. Ревність, це добра якість. Але і вона може перейти межі дозволеного, та наробити багато шкоди. Рим.10:1 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.
В чому виражалася їх «ревність не за розумом»?
Павло описує не раз свою ревність до Бога за законом:
1Тим.1:13 мене, що колись зневажав Господа та був переслідувачем і напасником; але я був помилуваний, бо це я робив з незнання, в невірстві.
1Кор.15:9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Дiї.22:4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,
Дiї.26:9-11 Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина, 10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до
в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх
убивали, я голос давав проти них. 11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по
закордонних містах.
Про народ апостол Павло говорить:
Рим.10:3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
«Ревність не за розумом», це не бажання зрозуміти праведності Божої. І це не розуміння, давало відповідні плоди в їхньому житті.
- це марні зусилля, якимось чином, через свої діла та заслуги, поставити власну праведність,
- та, бунт, не покора праведності Божій.
Вони тратили марно свої сили, втрачали мир, спокій, і при цьому всьому, ще й були в бунті перед Богом.
Що таке покора «праведності Божій»?
Повт.6:25 І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам.
Хоча це Старий Заповіт, і має відношення до Закону, але з цих слів, ми бачимо той самий принцип покори, який також діє і в Новому Заповіті. Тобто, покора «праведності Божій»,це чітке виконання Божого Слова, це підкорення себе Його Слову, це виконання Його волі.
Бог бажав через Слово Своє впливати на всі сторони життя Свого народу. Починаючи з постанов щодо особистого життя та закінчуючи постановами про служіння перед Його лицем. Хоча в народу все рівно залишався вибір: слухатися Бога чи ні.
Розглядаючи випадок з життя двох помазаних Богом священників, які були покликані служити перед Божим лицем, ми побачимо, що було причиною їх загибелі. І які саме уроки ми можемо взяти для себе, з цього випадку. Адже написано: Рим.15:4 А все, що давніше написане, написане нам на науку,
Лев.10:1 І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого
Він не наказав був приносити їм. І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем. І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім
народом буду прославлений. І замовк Аарон.
Надав та Авіуд, були двоє з чотирьох синів Арона. По волі Божій, Арон та його сини, були обрані Богом для служіння в Скинії, в якості священиків. Це був, свого роду привілей для них. Вони повинні були стати посередниками між Богом та народом. Бог, Який бажав наблизити до Себе народ Свій, обрав людей, які мали стати священиками, тобто тими, які мали служити перед Його Лицем. Але ми бачимо, що через деякий час, після того, як була встановлена Скинія, та відбулося посвячення всіх її речей, стався несподіваний, та трагічний випадок, а саме: смерть двох Ааронових синів, які вже були помазаними на служіння священиками.
Коли ми досліджуємо цей випадок, ми бачимо деякі цікаві речі. Найперше, на що потрібно звернути увагу, це те, що цей випадок стався після величної події в житті Божого народу, а саме, після явлення Слави Божої.
Лев.9:23-24 І ввійшов Мойсей та Арон до Скинії Заповіту, і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові. І вийшов вогонь від Лиця Господнього, і спалив на жертівнику цілопалення та товщ. А весь народ бачив це, і закричали вони з радості, та й попадали на обличчя свої.
Це дійсно, велична та славна подія-явлення слави Божої. Побачити таке, напевно, мріяв би кожен християнин. Але, напевно, пройшло зовсім не багато часу, як стається цей трагічний випадок. І перше що привертає увагу, це те, що будучи під впливом побаченого, під впливом емоційного піднесення, Надав та Авіуд , захотіли знову це пережити та побачити Славу Божу.
- вони під впливом минулих переживань, вирішили наблизитися до Бога.
- Вони думали, що Славу Божу, можна «викликати», виконавши певні ритуали.
В 10 розділі книги Левит ми читаємо: Лев.10:1 І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм.
З цих слів, ми бачимо, що саме вони збиралися зробити. Вони наблизилися до жертівника кадіння. Коли ми розглянемо структуру Скинії,ми побачимо,де саме знаходився жертівник кадіння. Скінія являє собою двір, де посередині стоїть власне храм (скінійне шатро), і який розділений завісою на дві половини. Більша половина називається - Святе, а менша - Святе Святих .У дворі Скинії знаходився мідяний жертівник всепалення і умивальниця. На мідяному жертівнику приносилися жертви, а перед тим як принести жертву, треба було підійти до умивальниці.
Мідний жертівник знаходиться в дворі, і на ньому приносяться тельці, козли, овни. Отже, бачимо, що приноситься жертва на мідяному жертівнику в дворі. У скинії Жертовник кадіння розташовувався посередині Святині, на відстані 5.2 м від масах (вхідної завіси) і парохет (завіси, яка закриває вхід у Святая святих) і 2.6 м від кожної зі стін.
Про ритуал, який пов’язаний з жертівником кадіння, описано в книзі Вихід: Вих.30.7-10 І буде Аарон кадити на ньому кадило пахощів щоранку, коли він поправлятиме лямпадки, то буде кадити його.І при запаленні лямпадок під вечір він буде кадити його. Це постійне кадило перед Господнім лицем на ваші покоління! Не запалите на ньому чужого кадила, ані цілопалення, ані жертви хлібної, і жертви рідинної не будете лити на ньому.І складе Аарон окупа на роги його, раз у році, з крови жертви за гріх раз у році дня Окуплення складе він окупа на нього на ваші покоління. Це найсвятіше для Господа!
Ми бачимо, що кадити на жертівнику кадіння в Скинії, мав тільки Аарон. Надав та Авіуд, взяли на себе самі ці повноваження.
Жертівник кадіння знаходився майже в самому кінці Скинійного шатра, перед входом в Святеє Святих. І щоб дійти до жертівника кадіння потрібно було виконати всі постанови Скінійного служіння: це принесення відповідних жертов, кроплення, умивання. Тобто всі ритуали освячення. Надав та Авіуд знехтували всім цим, і пішли відразу до жертівника кадіння.
Ми бачимо що вони діяли на власний розсуд, за що і заплатили ціну власного життя.
Розглядаючи цю історію, ми знаходимо одну цікаву річ, яка полягає в тому, що Сам Бог являється автором та ініціатором будь-якого служіння. І кожен хто бажає служити Йому повинен це чітко собі усвідомити.
Лев.9.1 І сталося восьмого дня, закликав Мойсей Аарона та синів його, та старших Ізраїлевих,та й сказав до Аарона: Візьми собі теля з худоби великої, на жертву за гріх, і барана на цілопалення, безвадних, і принеси перед Господнє лице. А до синів Ізраїлевих будеш казати, говорячи: Візьміть козла на жертву за гріх, і теля й ягня однорічних, без вад, на цілопалення,і вола, і барана на жертву мирну, на заріз перед Господнім лицем, і хлібну жертву, мішану в оливі, бо сьогодні об'явиться вам Господь.І вони взяли, що наказав був Мойсей, перед скинію заповіту. І прийшла вся громада, та й стала перед Господнім лицем.І сказав Мойсей: Оце та річ, що Господь наказав був, зробите, і об'явиться вам слава Господня.
Бог Сам вибирає кого, куди, і на яке служіння ставити. Ми як царське священство, покликані Господом, щоб служити Йому. І Бог має служіння для кожного з нас, і нам не потрібно видумувати собі служіння, нам потрібно шукати перш за все Бога, який відкриє нам, як ми маємо служити Йому. В кожного свій дар від Бога, в кожного своє покликання, кожен являється індивідуальністю перед Богом, та ще більше –Божою дитиною.
Надав та Авіуд взяли ініціативу в свої руки. Хоча була постанова Божа про хід служіння священників, але вони придумали щось своє. Вони зробили так як вважали за потрібне.
В служіння Богові важливим є послух голосу Божому. Бог являє Свою славу там, де є явлений послух Божому Слову, а не власні ініціативи. Ми не покликані бути ініціаторами, ми покликані бути смиренними. Ми деколи на себе багато беремо, і поводимося так ніби-то Бог взяв нас в порадники. Але Він не покликав нас радити Йому, але виконувати волю Його. Виконання Його волі, це не шукання того, що нам робити для Бога і Його Царства, це не власні ініціативи та пропозиції, але це чуйність Його та послух Йому. Його Царство, це досконалість, та завершеність. І коли ми належимо до Його Царства, то ми належимо до Його досконалості. І ми не покликані вдосконалювати Його Царство своїми пропозиціями, та ініціативами, ми покликані служити в Його Царстві тими, ким ми покликані. Ми покликані виконувати Його слово, а не висловлювати Йому власні думки з того чи іншого приводу, чи справи.
Що таке служіння Богові?
Коли ми розглядаємо тему «служіння» перед Божим Лицем, на перший погляд ми бачимо два види служіння, це служіння людям, та служіння Богові. І ці служіння нібито являються різними. Але Писання відкриває нам, що деколи служіння людям і являється служіння Богові.
Матв.25:31-46 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. 32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. 33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. 34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. 35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. 36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. 37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? 38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? 39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? 40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. 41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. 42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, 43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. 44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? 45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! 46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.
Євр.13:2 Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.
Тобто, ми бачимо, що коли ми можемо чимось послужити своєму ближньому, ми тим самим служимо Господу. І хоча служіння людям і служіння Господу, являється по своїй суті однаковим, але різниця між цими служіннями все таки є. Тут також не повинно бути крайностей. Ісус вчив: Лук.20:25 А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!
Що стосується служіння людям - ми повинні служити людям, і що стосується служіння Богові-ми повинні служити Богові. Ми не повинні керуватися чимось одним. Ми покликані до служіння Богові і до служіння людям.
Є моменти в нашому житті коли ми служимо людям, і тим самим служимо Богові, і також є моменти коли ми просто служимо Богові, перед Його Лицем.
Прикладом того як ми служимо один одному, і тим самим служимо Господу, ми бачимо коли ми вникаємо в суть християнських зібрань.
1Кор.14:26 То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!
На зібраннях ми служимо один одному, збудовуючи один одного, тими засобами чи дарами які ми отримали від Господа. 1Петр.4:10 Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті.
Тобто, ми служимо один одному, і в той час служимо Господу, тим даром, який ми отримали від Нього. Він використовує нас для збудування нас самих.
Ще один приклад служіння святим ми бачимо в Євангелії від Луки.
Лук.8:1 І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були, та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло, 3 і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
- це служіння своїм маєтком.
Приклади служіння Богові, ми також знаходимо в Писанні. Розглянемо яким чином служили Богові, люди Біблійних часів.
1) Це служіння в ролі священика.
Повт.21:5 І підійдуть священики, Левієві сини, бо їх вибрав Господь, Бог твій, щоб служили Йому,
Служіння священика повинне цікавити нас, тому що ми самі являємося священством царським.
В чому полягало служіння священика?
Iс.Нав.22:27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими
цілопаленнями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними.
Суть цього служіння можна виразити одним словом-жертвоприношення.
Священик брав жертву яку приносили люди, і клав її на жертівник Божий. Тобто, він являвся посередником між Богом та народом. Вся його служба полягала в жертвоприношенні.
Ми як священики Нового Заповіту, також маємо служіння жертвоприношення, тільки ми замість овнів, та тельців, приносимо духовні жертви. 1Петр.2:5 І самі, немов те
каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
І друге, що повинні були священики, це – навчати народ.
Лев.10:8 А Господь промовляв до Аарона, говорячи: Вина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, 10 і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим, 11 і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.
Навчати те ,що було вже сказане. Тобто роз’яснювати, щоб народ міг розрізняти між святістю і між не святістю ,між нечистим та між чистим.
Що являється духовними жертвами?
1) Це жертви наших уст.
Пс.118:108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
Що являється жертвою наших уст?
- подяка
Пс.106:22 і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!
Пс.49:14 Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,
Пс.49:23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене;
Пс.115:8 Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім Ім'ям буду кликати!
Єр.17:26 І будуть приходити з Юдиних міст та з околиць Єрусалиму, і з краю Веніяминового, і з рівнини, і з гір, і з півдня, і цілопалення й жертви приносити
будуть, та жертву хлібну, і ладан, і будуть приносити жертву подяки до дому Господнього.
Йона.2:10 А я голосною подякою принесу Тобі жертву, про що присягав я, те виконаю.
Спасіння у Господа!
- хвала.
Пс.55:13 На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.
Пс.53:8 В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, Ім'я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно,
Єр.33:11 радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої, голос тих, що говорять: Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його
милосердя! що жертву хвали до Господнього дому приносять, бо Я поверну долю Краю цього, як було напочатку, говорить Господь!
Євр.13:15 Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять.
2) Це жертви наших вчинків(поступків).
Євр.13:16 Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.
Тут ми бачимо, дві жертви які мають зовнішній вираз, це доброчинність та спільність.
-Доброчинність - рос. благотворение. Слово складається з двох слів : добро та чинити.
Доброта – це якість Самого Бога. Це привілей бути добрим, та чинити всім добро.
Інша жертва, це спільність.
Рос. слово «общительность»- (взаимо)отношения, (со)участие, общение, общительность, подаяние, пожертвование.
Тобто, ми розглянули, в чому полягає служіння священика. Ми, які являємося священиками Бога Живого, ми вже маємо служіння перед Його Лицем, це духовне жертвоприношення.
Друге чим служили люди Богові:
2) молитва та піст.
Лук.2:36 Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
Служіння жертвоприношення та постами і молитвами, стосувалися Скинійного та Храмового устрою. Ці служіння мали відношення до Скинії та до Храму. Що це означає?
Це означає що ми, які являємося Храмом Божим, повинні служити цими духовними служіннями, перед Божим лицем.
Важливий момент в служінні Богові.
Iван.15:5 Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви(ибо без Меня не можете делать ничего).
Слово «не можете»- озн. не бути в стані, не бути в силі, не мати можливості, не вміти.
Звернемо увагу, що слова «без Мене нічого чинити не можете ви», знаходяться після заклику Ісуса «перебувати в Ньому».
Слово «перебувати»- озн. «чекати, очікувати, залишатися, жити, бути.
Це слово говорить про постійні близькі стосунки з Господом. Всякі наші діяння повинні бути плодами нашої близькості з Господом. Наші діяння не повинні бути результатом наших ідей, задумів та бажань, а результатом наших стосунків з Богом.
Тому, Ісус коли залишав Своїх учнів перед вознесінням, Він сказав:
Дiї.1:4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене.
Для чого потрібно було чекати? Чому це було так необхідно?
Тому що мав прийти Дух Святий, який мав вказати їм як потрібно далі діяти.
Вище ми говорили що Боже Царство-є досконалим Царством. І ми не покликані робити його ще більш досконалішим, даючи Богові ті чи інші пропозиції, ми покликані просто служити в Його Царстві. Всі постанови Його Царства є вже чітко сформованими, їх потрібно тільки виконувати.
Тому служіння Богові, вимагає від нас найперше смирення.
Iс.64:8 Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!
Ми глина в Його руці. Але проблема в тому, що ми деколи самі хочемо щось виліпити з себе. В той час, як нам потрібно лише смиритися в Його руках, щоб Він виліпив з нас, те що потрібно Йому. Смирення або бунт-це вибір нашої волі. Ми самі вибираємо, чи смиритися чи спротивитися. І відповідно, як і спротив, так і смирення мають свої плоди. Коли ми вибираємо смирення, ми даємо Богові можливість зліпити з нас посудину придатну для Його використання.
Розглянемо ще один вірш з книги Левит, який також стосується загибелі синів Арона.
Лев.10.3 І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: в тих хто наближається до Мене Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон.
Звернемо увагу на слова: Це те, про що говорив був Господь .
Коли Господь говорив ці слова?
В книзі Вихід нам описана історія, коли Господь зійшов на гору Синай. Це була велична подія в житті народу. Вони побачили славу Божу. Коли народ підійшов до гори Синай, вони побачили що гора вся диміла, від того що Господь зійшов на неї в вогні. Вся гора диміла та тряслася. І коли Господь покликав до Себе Мойсея, Він наголосив йому, щоб той застеріг народ, щоб народ не поривався до Господа, щоб не загинути. І були сказані слова які стосувалися священників. Хоча постанови про священство ще тоді не було.
Вих.19:22 священики, що будуть наближатися до Господа, повинні освятити себе, щоб не поразив їх Господь.
Була певна постанова Божа на рахунок служіння священика, і важливим в цій постанові було освячення священика. Він повинен був пройти все те, що стосувалося Скинійного служіння. Але Надав та Авіуд цим знехтували і вчинили так як вважали за потрібне. Вони зробили те, що не принесло слави Богові, за що і заплатили ціну власного життя. Важливо пам’ятати, що славу Богові приносить наш послух тому, що Бог говорить нам. А не ті вчинки, які ми вважаємо за потрібні.
Тому підсумовуючи випадок з синами Аарона, ми беремо для себе такі уроки:
1) Страх Божий повинен супроводжувати нас на протязі всього нашого християнського життя.
2) Ми не повинні діяти на основі вчорашніх переживань.
3) Ми не повинні діяти на основі власних міркувань та бажань, і повинні пам’ятати що в служінні Господу є важливим послух голосу Божому, та смирення.
4) Коли ми бажаємо служити Господу, і ми не знаємо як саме Йому служити, ми повинні пам’ятати, що ми є царським священством, і Господь вже забезпечив нас служінням перед Своїм Лицем. Це духовне жертвоприношення.
5) Ми повинні пам’ятати що ми як священики покликані наближатися до Бога. Тому освячення повинне бути основним пріоритетом в нашому житті.
Немає коментарів:
Дописати коментар